Вельбой Алекс В’ячеславiвна

У цих роботах я розповідаю історію кожної людини. Вираз обличчя, манера стояти, важкість плечей. Все це уособлює людей в їхній повсякденності. Пригнічені й кволі або ж сильні й стійкі. Міміка може багато розповісти про спосіб життя людини. Я хочу показати людину без властивої їй манірності, саме те, якою вона є насправді, до або після роботи/обов’язків. Цей проєкт висловлює щирий стан людини і закликає переосмислити наш спосіб життя, спостерігаючи за соціумом. Наш світ - це безодня плутанини поглядів і точного зіткнення вимірювання, у яких у наполегливій боротьбі духовне просвітлення, у червоному кутку, і розумовий спад зліва. Я висвітлюю метро як погляд на інший вимір. У моїх роботах ви можете побачити сварки, бійки, сором, приреченість, злодія, а обабіч Мадонни сидять Адам і Єва тощо. Чутливі відносини між червоним і білим представляють різницю в красі та огиді підземелля. Отже, для збільшення виразностi соціального декадансу, різка градація насиченого червоного допомагає підкреслити ситуацію: гноблений чоловік, змушений рухатися протягом життя рухом «будинок-метро-робота-метро-будинок». Я працюю з темами, вкоріненими у світі, і зображую їх у сучасному, виразному засобi.